21.2 C
Киев
Пятница, 25 июня, 2021
spot_img

Украинский агросектор и Green Deal – сложная пара

Европейский союз начинает масштабную кампанию по экологизации сельского хозяйства до 2030 года. Предусмотрено вдвое снизить применение пестицидов и антибиотиков наряду с планами использования четверти площадей всех сельскохозяйственных земель для выращивания экологически чистых продуктов. В то же время, по мнению Татьяны Смовж, руководителя отдела устойчивого развития компании Syngenta в Украине, украинский агросектор – не европейский, и стране стоит осторожно смотреть на «зеленые» устремления ЕС в сфере АПК.

(приводится на украинском языке)

Світовий експортер

Головна мета Green Deal – створення «чистої, циклічної економіки», відновлення біорізноманіття та нейтралізація викидів вуглецю. Критики даного підходу в самому Євросоюзі називають цей підхід боротьбою за все найкраще проти всього поганого, прихильники – високою метою, досягнення якої мають прагнути усі країни ЄС, як діючі члени, так і потенційні політичні та економічні партнери. По суті, Європейський «зелений» курс – це повністю змінена парадигма економічної, політичної та індустріальної політики ЄС, яка безпосередньо впливає на Україну, як одного з провідних експортерів світового ринку.

Говорячи про сільське господарство, ми маємо розуміти, що тут виникає дуже багато протиріч, оскільки сільське господарство у Європі та сільське господарство в Україні – різні. Масштаби сільських господарств, починаючи від фермерів–одноосібників закінчуючи найбільшими агрохолдингами України, приводять європейців у захват, оскільки такі об’єми можна зустріти лише у таких країнах як Бразилія, Аргентина, Росія та Америка. Тобто в Україні – сільське господарство має індустріальний характер, в той час як у Європі це набагато менша за своїми об’ємами галузь, яка на додаток, ще й активно підтримується та захищена державними субсидіями.  

ЄЗК викликає певні питання не тільки за межами Євросоюзу, але й всередині. Для України дуже важливо уникнути популізму та розуміти чіткі механізми імплементації нових норм навіть на рівні підзаконних актів, одночасно розуміючи, як ЄЗК допоможе інтересам українського бізнесу та українській державі.

Ми маємо розуміти, що вимоги ЄЗК – це не тільки скорочення викидів вуглецю. Це й вимоги до продукції, що постачається до ЄС, нові екологічні стандарти, заходи з покращення біорізноманіття. Але диявол у деталях: нам потрібно бути обережними в копіюванні та беззастережної імплементації вимог ЄЗК, враховуючи відмінності індустріального та економічного плану між Європою та Україною при адаптації цих норм до українських реалій.

Хімічна дилема

Найяскравіший приклад — використання засобів захисту рослин (ЗЗР). ЄС декларує зменшення їх використання на 50% до 2030 року. До того ж часу ЄС планує використовувати чверть площ усіх сільськогосподарських земель для вирощування екологічно чистих продуктів згідно с новоприйнятим Планом дій щодо розвитку органічного виробництва.

Для України такі цілі — неадекватні, оскільки в нас середній рівень використання ЗЗР є в кілька разів нижчим, ніж в ЄС. До того ж Україна є ключовим світовим експортером сільськогосподарської продукції, що беручи до уваги зміни клімату та економічні наслідки COVID 19 для світової економіки, виконує важливу роль щодо забезпечення глобальної продовольчої безпеки. Натомість потрібно особливу увагу приділяти ефективності сільського господарства.

За підсумками Мінекономіки щодо експорту української продукції до ЄС у 2020 році, частка продукції АПК та харчової промисловості склала 35%, перевищив більш ніж вдвічі продукцію металургійного комплексу (16,7%) та продукцію машинобудування (16,3%). При стрімкому зменшенні використання ЗЗР в рамках Green Deal розвиток агросектору в Україні, який нині є донором національної економіки, може уповільнитися, що негативно позначиться на прибутковій частині місцевих бюджетів, обсягах валютної виручки, кількості робочих місць тощо.

Втрати на мільярди

Зокрема, пропоную звернутися до аналітичного дослідження Всеукраїнської аграрної ради (ВАР) щодо можливих наслідків від заборони використання інсектицидів неонікотиноїдної групи для вітчизняного агросектору, презентованої восени 2020 року.

По-перше, рівноцінна альтернатива неонікотиноїдам – як інсектицидам від комах-шкідників с/
г. культур – на сьогодні на ринку пестицидів в Україні відсутня. Тобто аналогічних по ефективності, тривалості захисної дії, та системності інсектицидної дії замінників – немає.

По-друге, ВАР встановлено, що сумарні втрати аграрного сектору через недобір урожаю, зниження якості продукції, додаткові витрати на внесення інсектицидів-замінників за результатами 2019-2020 рр., можуть сягнути 36,8 –74,9 млрд грн, що у доларовому еквіваленті становить 1,3 – 2,7 млрд. У тому числі потенційні втрати від недобору урожаю оцінюються в 27,3 – 64,6 млрд грн. Для прикладу, це рівнозначно річному випуску сільськогосподарської продукції Київської та Львівської областей у 2019 році разом узятих або еквівалентне 5-12% річного випуску продукції рослинництва сільськогосподарськими підприємствами України.

По-третє, країни ЄС стимулюють своїх фермерів до переходу на екологічні технології ведення сільського господарства та відмови від засобів агрохімії через програми бюджетної підтримки, надаючи їм прямі дотації у розмірі до 970 євро з розрахунку на гектар земельних угідь при вирощуванні органічної продукції (Швейцарія – до 970 євро/га, Німеччина – 950, Франція – до 900 євро/га і т.д).

В умовах України, по даним ВАР, це потребуватиме близько 12 млрд євро бюджетних коштів, що є непосильним фінансовим навантаженням у сучасних умовах…

Related Articles

- Advertisement -spot_img

Последние материалы