Эксклюзивное интервью порталу Green Deal министра защиты окружающей среды и природных ресурсов Украины Романа Абрамовского
(подается на языке оригинала)
Автор: Сергей Шестак
— Ви заявили, що в Україні за два роки суттєво зросла увага суспільства до екологічних проблем і, згідно з дослідженнями Інституту Горшеніна, проблеми екології стали займати 7-10 місце серед інших проблем, тоді як два роки тому вони були на 13 місці. Якщо це дійсно так, то як би ви це пояснили?
Я б також зазначив, що коли мова йде про проблеми майбутнього, то екологічні проблеми, за думкою українців, випереджають конфлікти, тарифи, проблеми охорони здоров’я та всі інші нагальні проблеми. Водночас, якщо мова йде про сьогодення, то дійсно, згідно з дослідженням, яке провів Інститут Горшеніна вперше два роки тому і потім наприкінці 2020 року, екологічні проблеми вийшли на сьоме місце. Ми увійшли в десятку! Не знаю чи радіти…
По-перше, я б це пояснив наступним чином. Дуже багато залежить від рівня уваги з боку державних органів, громадських організацій, урядовців та засобів масової інформації. ЗМІ, зокрема, внесли дуже вагомий вклад у привернення уваги суспільства до екологічних проблем та у розвиток екологічної свідомості. Ми за допомогою медіа-моніторингу проаналізували частоту висвітлення екологічних питань в електронних ЗМІ і топ-рейтингових телевізійних передачах у 2019 році та в цьому році: показник збільшився вдвічі. Тому, звичайно, коли привертається увага до довкілля на різних суспільних майданчиках, то люди більше про це думають.
По-друге, стрімке погіршення кліматичної ситуації вже очевидно для всіх. Минулий рік був найпоказовішим. Українці відчули на собі посуху на півдні Одещини, повені в Карпатах, суховії та прискорене опустелювання в Херсонській та Миколаївській областях, деградацію сільськогосподарчих земель, пожежі, а також маловоддя.
— Навіть президент, як ми бачимо, взявся за вирішення кліматичних проблем, оголосивши на форумі «Україна 30. Екологія» про намір висадити мільярд дерев за три роки…
Насправді президент завжди опікувався екологічними та кліматичними проблемами. До цього форуму це, можливо, не було настільки публічно, але тим не менш, ми дуже вдячні йому за це. Варто відзначити, що після невдалих голосувань законопроекту №4167 «Про запобігання, зменшення та контроль забруднення, що виникає в результаті промислової діяльності» Володимир Олександрович почав особисто відстежувати проблематику цього проекту закону. Він акцентує увагу на тому, що у людей, які живуть поряд з промисловими підприємствами-забруднюючими, вже уривається терпець. На кожній нашій зустрічі ми обговорюємо промислове забруднення, питання управління відходами, створення нових природних парків, а також обмеження обігу одноразового пластику. До речі, говорячи про пластикові пакети, то прийнятий нещодавно закон про заборону безоплатного розповсюдження пластикових пакетів – це перший великий крок до обмеження обігу одноразового пластика в цілому, що президент також підтримав та ще й затвердив його на форумі.
— А коли розпочнеться безпосередньо заліснення? В якій місцевості?
Зараз ми створили робочу групу, завдання якої полягає у визначенні територій, де заліснення відбуватиметься першочергово. Ми, звичайно, розраховуємо розпочати з деградованих земель, земель запасу, які можна вивести з аграрного обігу, земель держпідприємств, які не використовуються або використовуються неефективно. Ключове обмеження, яке ми для себе визначили, полягає у тому, шо ми не збираємося змінювати екосистеми. Якщо ми висаджуємо ліс, то ми його висаджуємо на землях, які примикають до лісових масивів і, в принципі, колись були лісами. Іншими словами, степові екосистеми залишаться степовими, болотні – болотними, луки – луками. Ми також будемо висаджувати притаманні місцевості види насаджень і навіть покращувати їхню різноманітність, приділяючи увагу видам, які є найбільш стійкими до пожеж, до кліматичних змін і добре поглинають вуглекислий газ, в більшості це будуть мішані ліси.
— Другий національно визначений внесок України до Паризької угоди (НВВ2) вже скоро має бути затверджений Кабміном. Розкажіть, яким був процес узгодження цілі скорочення викидів СО2 на 65% до 2030 року з бізнесом і міністерствами.
Якби ви попросили мене описати цей процес одним словом, то я б сказав – надважким.
— Кого більш за все не влаштовує НВВ2 і чому?
Кожна ініціатива несе в собі дві групи ризиків: реальні і вигадані. НВВ2 – не виняток. У нашому випадку існує дві групи стейкхолдерів. З одного боку – безпосередньо бізнес, якому, можливо, не вистачає часу, щоб озирнутися і провести певну кількість консультацій з урядом з цього питання. З другого: бізнес-асоціації, GR-агенти, які по факту продають острахи. Існування цих професійних об’єднань зумовлене наявністю проблем бізнесу у спілкуванні з урядом. Якщо проблем в комунікаціях з урядом не буде — цінність таких структур знизиться.
Ми побудували свою роботу наступним чином. Насамперед, ми разом з Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР) зробили моделювання НВВ2. Потім ми звірили результати моделювання з консалтинговим центром Berlin Economics, ще раз перевірили себе, і дійшли висновку, що наше моделювання абсолютно вірне. Потім ми перейшли до етапу визначення обсягу інвестицій та секторальних цілей і були теж на 100% впевнені в результаті. Потім ми провели перемовини з представниками великих підприємств, формуючих ту чи іншу галузь, з конкретними компаніями, а не GR-агентами або асоціаціями, та підписали відповідні протоколи щодо обсягів скорочення по секторах.
Ми такі ж самі консультації провели і з міністерствами. У нас були важкі перемовини з Міненерго і НЕК «Укренерго», в результаті яких ми були змушені збільшити норми викидів для енергетичного сектору. Наприклад, якщо спочатку ми змоделювали показник на рівні 34 млн тонн викидів СО2 в 2030 році у секторі енергетики, то після консультацій ми дійшли висновку, що буде коректніше передбачити 48 млн тонн в 2030 році, виходячи з положень Звіту про адекватність системи.
Найважча дискусія була з Міністерством економіки, бо вони відповідають за багато секторів. Водночас треба віддати належне новому керівництву Мінекономіки, першому віце-прем’єру Олексію Любченко, оскільки одразу після його призначення ми зустрілись, і я пояснив йому всі наші прогнози щодо дотичних сфер. Він відразу призначив відповідальну за НВВ2 людину, а на другий день наша команда провела бріф для нового керівництва. Ми з Мінекономіки дійшли згоди стосовно цілей для промисловості. По нашим розрахункам, викиди промисловості до 2030 року зростуть на 16% від рівня 2019 року. Тобто не зменшаться, а, навпаки, — збільшаться. Однак, таким чином, амбіції ключових компаній щодо зростання темпів промислового виробництва були враховані.
— А як так виходить, що показник викидів зріс, але показник скорочення залишився на тому ж рівні – 65% від рівня 1990 року до 2030 року?
Річ у тому, що при розробці проекту НВВ2 ми розуміли, що він дозволить нам скоротити викиди навіть на 68% у найкращому випадку. Тобто у нас був простір для маневру в діапазоні 65-68% скорочення, незважаючи на те, що публічно йшлось про 65%. Після консультацій з усіма стейкхолдерами потенціал скорочення зменшився.
— Інвестиційні потреби, мабуть, також? Бо EUR102 млрд – якось страшно уявити…
Так, тут теж відбулись значні зміни. Ми наново прорахували обсяг інвестицій в деяких секторах, де це було можливо, і врахували збільшення показника по викидам. Але, наприклад, в секторах енергетики і промисловості модель не дає можливості за даної амбіції розрахувати обсяг інвестицій, тому ми залишили максимальні показники. Таким чином, остаточну цифру важко назвати. Втім, наскільки ми знаємо, Центр економічного відновлення розрахував інвестиційні потреби НВВ2 у розмірі EUR50 млрд, але при умові зниження викидів СО2 на 64%…
— Що буде після НВВ2? Яку основу він закладає?
Після його подання ми перейдемо до розробки плану дій до 2030 року, щоб досягти визначеної цілі. В ЄС, до речі, такий план дій має назву Fit For 55, а у нас, скажімо так, «Шлях до 65», а, по суті, це буде вже Український «зелений» курс. Цей план дій включатиме конкретні заходи по кожному сектору і визначить, що нам потрібно робити для досягнення цілі НВВ2 і які кошти ми потребуємо для цього. А вона (ціль НВВ2), запевняю вас, абсолютно досяжна. Я навіть думаю, що в 2025 році ми зможемо переглянути наші плани в бік збільшення амбітності. Кожні 5 років країни мають оголошувати свій новий НВВ до Паризької кліматичної угоди.
— А що чекає, наприклад, на наші вугільні ТЕС в 2030 році?
У нас є прогнози, згідно з якими в 2030 році має залишитись 12 ГВт теплової генерації. Однак, насправді певна частина ТЕС буде працювати на природному газі. Як і ЄС, ми розглядаємо газ як перехідне паливо між «брудною» та «зеленою» генерацією. Існує так званий «зелено-вугільний парадокс», коли при зростанні відновлюваних потужностей зростає також потреба у маневрових. Газ, ще й як, буде нам в нагоді. Національна економічна стратегія України до 2030 року передбачає, що через 10 років ми будемо добувати 25 млрд куб. м природного газу і це дасть нам можливість балансувати нашу «зелену» генерацію.
Крім того, існує ще Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ) до кінця 2033 року. В ньому йдеться про те, що багато наших ТЕС мають бути суттєво модернізовані для зменшення викидів пилу, двоокису сірки і оксидів азоту. Проте можливі певні корегування цього плану… Для мене там є деякі незрозумілі речі, наприклад, щодо виведення з експлуатації, в першу чергу, Херсонської газової ТЕЦ. Прем’єр-міністр, до речі, також наголошує, що треба уважніше дослідити цю проблему, тим більше, що скоро почнеться опалювальний сезон. Я не приймав участі у розробці цього плану (НПСВ був схвалений у 2017 році) тому мені важко сказати, чим було викликано рішення щодо обмежень у роботі газових ТЕЦ.
— Як НПСВ, так і НВВ2 потрапляють під хвилю критики з боку бізнесу через те, що не визначені джерела фінансування цих планів…
Тут має бути стандартизований підхід в частині того, що спочатку країна говорить про свої цілі, а вже потім розробляє відповідний план дій для їх досягнення. Ще одна проблема, наше домашнє завдання, полягає у створенні привабливого інвестиційного клімату, а також сильної, незалежної судової системи. У такому разі приватні інвестиції не забаряться. Сьогодні фінансовий сектор дуже перегрітий і, якщо подивитися на фондові індекси, то можна зробити висновок, що дефіциту коштів в світовій системі не спостерігається. Гроші чекають на «зелені» проекти у реальному секторі. І вони підуть туди, де створені максимально комфортні умови для інвесторів: захист інвестицій; доступ до правосуддя; система підтримки великих інвесторів, а також дотримана відповідність таких проектів кліматичним цілям. Все це непросто, але можливо досягнути і в нашій країні. У 2060 році Україна буде кліматично нейтральною.
Що стосується джерел фінансування НВВ2, то це, відверто кажучи, завдання не одного нашого міністерства. Перед нами стояла задача провести розрахунки, скільки потрібно грошей. Ми її виконали і визначений обсяг був підтверджений тричі. Подальші заходи будуть вже передбачатися в процесі розробки, так званого, «Українського Green Deal». Тоді вже буде чітко зрозуміло, звідки залучати кошти і яка буде державна підтримка.
— Які надії покладаються на Український кліматичний фонд, розробкою якого займається Міндовкілля?
В нашому баченні, це державна установа, куди через спецфонд бюджету надходять всі екологічні податки, включно з податком на викиди СО2, а також гранти, кредити тощо. У нас є домовленості з міжнародними фінансовими організаціями стосовно того, якщо нам вдасться створити таку прозору структуру, то вони готові мультиплікувати гроші фонду з коефіцієнтом 4-5 (20% українські кошти та 80% – кошти від міжнародних установ). З урахуванням підняття ставок податків та мультиплікації, за нашими підрахунками, додаткові надходження можуть скласти 50-60 млрд грн. Самі гроші будуть, звичайно, направлятися на екологічні заходи та в певних межах на підтримку підприємств в їх прагненні провести екологічну модернізацію. Структура фонду ще розробляється.
— Що необхідно для того, щоб система моніторингу, звітності і верифікації викидів (МЗВ) запрацювала успішно? Це все ж таки основа для створення системи торгівлі викидами (СТВ)…
Це дійсно ключова передумова запуску СТВ і я радий, що ми все ж запровадили систему МЗВ в цьому році, зараз вже реєструються підприємства. Далі мають бути погоджені програми моніторингу викидів. Це насправді камеральна робота, будь які парникові гази обліковуються шляхом розрахунків. Ми впровадили відповідні закони, в підзаконних актах затвердили європейську методологію розрахунків викидів СО2. Якщо раніше кожне підприємство рахувало викиди на свій розсуд і подавало дані для розрахунку податків теж за своїми методиками, то тепер це буде повністю стандартизована процедура. Навіть для різних технологій в галузях вона буде різною, але при цьому повністю відповідатиме європейським підходам.
В наступному році система МЗВ вже має запрацювати повноцінно. Ми від усіх отримаємо дані по викидам, перевіримо ці дані за допомогою аудиторів, яких залучить Мінекономіки, і верифікуємо іх згідно зі стандартизованою методологією. Потім ми будемо враховувати викиди в нашій базі даних і синхронізуємося з Державною податковою службою. Два-три роки нам знадобиться для моніторингу і верифікації, щоб отримати вже сталу інформацію, і після цього періоду вже можна впроваджувати СТВ. Якщо до цього часу щось зміниться в Статті 6 Паризької угоди, тобто якщо будуть виписані ринкові та неринкові механізми коригування ціни на викиди вуглецю, то, можливо, буде якась наднаціональна СТВ. А ми зі свого боку маємо відповідати міжнародним стандартам і бути готові до приєднання до світової або Європейської системи.
До речі, СТВ може стати корисною, наприклад, для аграріїв. За умови ведення бережливого землеробства і обробки землі вони можуть, завдяки утриманню вуглецю в грунті, а в грунті найбільше вуглецю, отримувати СО2-сертифікати з квотами. За деякими оцінками, аграрії зможуть заробити протягом 2-5 років до EUR100 з 1 га землі при застосуванні найкращих практик агровиробництва і утриманні таким чином СО2 в грунтах. Британо-нідерландська Royal Dutch Shell, до речі, в минулому році купила компанію Select Carbon, яка співпрацює з фермерами, скотарями та іншими землевласниками для розробки проектів в сфері,так званого, вуглецевого землеробства в Австралії. Це вже, очевидно, якась інша реальність, але ми, як бачите, досі сваримось, отримає бізнес державну підтримку чи ні, де ми візьмемо гроші, чого бізнес боїться… У нас, по суті, є два шляхи: змінюватись разом зі світом, або залишитись на узбіччі.
— Або ми змінюємось, або буде, як з українською автопромисловістю, каже Торстен Воллерт…
Повність згоден з ним! Але у нас ще є потужна GR-компонента поряд з кожним великим бізнесом. Якщо бізнес і влада не конфліктують, або навіть дружні, то у цих людей зникає робота. Таким GR-агентам потрібно створити проблему, а потім її героїчно вирішувати. Нехай вони на мене ображаються, але я їм також кажу це в очі. Я розумію їх роботу. Не можу сказати, що схвалюю, але все ж розумію. Кожен заробляє, як може. Проте моє особисте бачення, як власника бізнесу у минулому, полягає у безпосередній комунікації з керівниками компаній. Таким чином, я можу пояснити їм логіку своїх дій, обґрунтовувати результати, які ми можемо досягнути, і можливості, які ми можемо втратити.
— Україна та ЕС підписали меморандум про взаєморозуміння щодо стратегічного партнерства у питаннях видобутку сировини та виробництва акумуляторів. Які плани у нашої країни в контексті видобутку літію і виробництва акумуляторів з нього? Європейці особливо виділяють цей напрям у взаємодії з Україною в рамках діалогу по Green Deal…
По-перше, нам потрібно законодавчо визначити стратегічний статус цих корисних копалин шляхом внесення змін до закону про розвиток мінерально-сировинної бази та прийнявши новий Кодекс України про надра. Держава має забезпечувати певні преференції щодо інтегрованого надрокористування, коли компанія, окрім видобутку корисних копалин, ще й будує підприємства з переробки або виготовлення продуктів з доданою вартістю. Це набуває особливої актуальності в питанні виробництва літієвих акумуляторів.
По-друге, я вважаю, що все необхідне законодавство для стимулювання інвесторів у нас вже є. Міндовкілля спільно с Держгеонадрами вже багато зробили щодо відкритості процедур придбання спецдозволів на користування надрами. Вони всі реалізуються на відкритих аукціонах, нічого не відбувається за ширмою. Інвестор може самостійно номінувати будь-яку ділянку на аукціон і, якщо переможе в конкурсі, отримати відповідний спецдозвіл.
Крім того, маємо радянський спадок у вигляді грифів «таємно» та «для службового користування (ДСК)» на геологічній інформації щодо окремо визначених, так само за радянських часів, корисних копалин, зокрема літію і титану. На сьогодні комісія при державному експерті з питань таємниці, на виконання доручення Ради національної безпеки і оборони України, обговорює питання щодо зняття грифів з геологічної інформації про запаси копалин. Поки що немає остаточного бачення, але ми, в свою чергу, знімаємо грифи ДСК, наприклад, для АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» (ОГХК) Держгеонадра зняли обмеження «ДСК» по запасам двох родовищ, щоб максимально поширити інформацію серед потенційних інвесторів і максимально прикути увагу до приватизації ОГХК.
— Судячи з офіційної риторики, в уряді вже немає сумнівів, що екологія=економіка. Все ж поки ми багато говоримо про скорочення викидів, але малувато про переробку відходів, їхнє повторне використання і створення таким чином робочих місць… Які плани у Кабміна і вашого міністерства щодо розвитку циркулярної економіки?
Все починається з базового закону про управління відходами, який передбачає імплементацію 98-ї рамкової Директиви ЄС «Про відходи та скасування деяких директив». Відповідний законопроект №2207-1-д зараз готується комітетом до другого читання. Це депутатський законопроект, який зареєстрували ще навіть до того, як я прийшов в міністерство. Він був ухвалений в першому читанні на початку моєї каденції. Після цього почалася підготовка до другого читання і якраз стався скандал з «плюшками» депутата Юрченка. Звісно, всі правки, які він подав, були відкликані автором, але потім, в кінці жовтня 2020 року, почалася довга фаза підготовки цього законопроекту до другого читання яка триває до сьогодні.
Міністерство не може ніяк втручатися і пришвидшувати процес, але ми надаємо свої коментарі стосовно тексту законопроекту, пропонуємо депутатам своє бачення. Чекаємо розгляду правок вже майже дев’ять місяців. Як тільки законопроект буде винесений в залу парламенту і схвалений як закон, будуть розроблені секторальні законопроекти: про упаковку та відходи упаковки; про батареї та акумулятори; про відходи видобувної галузі тощо.
Крім того, ми зараз робимо фінансово-економічні розрахунки щодо збільшення екологічного податку на захоронення відходів. Це дуже важливо для того, щоб тариф на захоронення відходів на полігоні був більшим, ніж тариф на переробку відходів на заводі. Разом з тим, вже три підприємства по переробці відходів будуються у Львові, Житомирі та Харківській області. Міністерство сьогодні працює над тим, щоб створити умови для побудови у кожному регіоні, як мінімум, одного підприємства з механіко-біологічної обробки відходів. Все ж таки в пріоритеті стоїть запобігання утворенню відходів. Це в першу чергу проблема використання складної упаковки, в другу — малого строку використання окремих товарів . Тому роль бізнеса не менша, а навіть більша, зокрема, у питанні виробництва з використанням екологічної упаковки, екодизайну товарів, продовження життєвого циклу продукції. Мова йде про стале виробництво і споживання.
У згаданому вже рамковому законопроекті, до речі, описана система розширеної відповідальності виробників і впроваджується принцип «забруднювач платить». А до «забруднювачів» відносимося навіть ми з вами…