0.1 C
Киев
Среда, 8 декабря, 2021

Взлет водородной экономики возможен благодаря модернизации украинской ГТС

Епоха газу добігає кінця, на зміну їй приходить епоха водню. Європа вже розуміє, що воднева енергетика — це екологічне майбутнє і, головне, — шанс уникнути повтору російського газового шантажу.

Завдяки великому потенціалу відновлюваних джерел енергії Україна в найближчі роки стане одним із лідерів водневої енергетики Європи. Для нашої країни це не тільки можливість розвинути нову галузь. Як зазначив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, це великий політичний європейський проєкт, який здатен кардинально змінити розклад сил і альянсів на європейському континенті. Стратегічним кроком на шляху до його реалізації є модернізація української ГТС.

Наприкінці вересня «Оператор газотранспортної системи України» повідомив про участь у спільній ініціативі «Центральний водневий коридор». Мета — створення магістралі для транспортування «зеленого» водню з України до Німеччини через Словаччину і Чехію. Адже саме Німеччина невдовзі стане ключовим покупцем нового українського енергоресурсу. В ініціативі, крім компаній-операторів ГТС України, Словаччини та Чехії, також бере участь OGE, провідна компанія-оператор ГТС Німеччини.

Яку ж роль у всьому цьому ланцюжку відіграє українська ГТС та чому вигідно інвестувати в її модернізацію? Розповім докладніше…

Транспортування водню до Європи

Європейська спільнота поступово рухається до «зелених» цілей 2050 року, коли саме екологічно чистий водень буде формувати енергетичний ландшафт нашого континенту. До дискусії щодо розвитку водневих технологій та способів транспортування «зеленого» водню до Європи приєднується все більше українських експертів.

Передавати цей новітній вид палива до Європи можна різними шляхами – наприклад, у вигляді газу в контейнерах високого тиску або у вигляді рідини в термоізольованих контейнерах. Але найбільш економічно обґрунтованим методом є транспортування водню за допомогою трубопроводу, у нашому випадку — газотранспортної системи.

Власне, останній варіант для України і є максимально логічним. Ми можемо використати нашу ГТС для транспортування суміші природного газу і водню до Європи. Невдовзі наша ГТС не тільки з’єднає виробників водню і його отримувачів, а й дасть можливість зберігати значні обсяги цього енергоресурсу. Наявність ГТС у випадку її модернізації зведе нанівець проблему захмарної вартості нової водневої інфраструктури, яка умовно оцінюється в десятки мільярдів євро.

Джерела фінансування

Готовність надати необхідні кошти для модернізації вже висловили у Світовому банку. Більше того, він висуває водневу трансформацію як одну з умов фінансування модернізації української ГТС. На початку 2020 року йшлося про інвестиції у розмірі $260 млн, наразі деталі обсягів фінансування ще обговорюються.

Поки є домовленості про виділення Світовим банком приблизно €3 млн на дослідження, яке визначить конкретні маршрути, що згодом будуть обрані для транспортування водню з України в ЄС. Ці дані дуже важливі з погляду локалізації майбутніх потужностей з виробництва водню. Завдання — з мінімальними витратами з’єднати виробників водню із транспортною системою і точкою виходу з України.

Надалі при підтримці Світового банку планується провести й аналіз стану трубопроводу. З одного боку, необхідно зрозуміти, до яких наслідків призвела багаторічна експлуатація української «труби», наскільки деградував метал і які доопрацювання потрібні. З іншого боку, при додаванні водню до природного газу виходить суміш, фізичні та хімічні властивості якої відрізняються від відповідних характеристик природного газу. Це, безумовно, матиме певний вплив на безпеку транспортування такої суміші, а також на швидкість зносу трубопроводу та інших компонентів інфраструктури. Внесення необхідних модифікацій для посилення трубопроводу дешевим не буде. Але, повторюся, ці суми вкрай незначні, порівнюючи з бюджетом на будівництво нової транспортної мережі.

Тим більше, що для модернізації ГТС шукати спеціалістів у сусідніх країнах нам не потрібно — в України є власні. Наприклад, у Миколаєві працює підприємство «Зоря-Машпроєкт», яке виробляє газові турбіни, що вже задіяні в нашій ГТС та мають попит на світовому ринку.

Не варто забувати й про «зелений» фонд розміром у €1 млрд, який буде сформований Німеччиною і США для підтримки енергетичного переходу України. Адже у ФРН розраховують, що Україна стане експортером «зеленої» енергії в ЄС. Завдяки високому потенціалу відновлюваних джерел енергії Україна в свою чергу стане привабливим інвестиційним майданчиком для інших міжнародних «водневих» інвесторів. До речі, саме зараз у Німеччині опрацьовуються питання шляхів транспортування водню та формування нових енергетичних маршрутів. Синхронізація зусиль наших країн у напрямі стрімкого розвитку новітніх енергетичних ресурсів має дуже важливе значення.

Європа та Україна: спільні водневі зусилля

Робота над практичними та технічними аспектами водневого переходу ведеться Європою вже не перший рік. Ще у 2004-му було розпочато реалізацію загальноєвропейського проєкту NATURALHY, який налічував 39 учасників (зокрема 15 газових компаній) і тривав 5 років. Отже, ще у 2009 році завдяки результатам NATURALHY-project європейська газова промисловість та оператори трубопроводів знали про абсолютну життєздатність ідеї транспортування суміші водню із природним газом. Сьогодні можливість додавання водню вже прописана у відповідних європейських регламентах якості газу.

Так, у Німеччині граничний рівень концентрації водню при транспортуванні природного газу встановлено на рівні 10%. І, наприклад, представники німецького газового оператора Gascade наразі прямо заявляють, що наявна у ФРН газова інфраструктура матиме вирішальне значення для реалізації Водневої стратегії ЄС і побудови кліматично нейтральної Європи. Німці вважають, що використання газопроводів дозволить в майбутньому сформувати низькі ціни на енергію.

Деякі газові компанії Великої Британії почали використовувати суміш водню і природного газу при виробництві електричної та теплової енергії у ЖКГ. Згодом британські газовики хочуть налагодити експериментальні поставки вже стовідсоткового водню.

Схожі пілотні проєкти зараз реалізуються і в Україні. Наприклад, «Регіональна газова компанія» готується до 2023 року перевести на суміш газу і водню два населені пункти. Поки що відповідні випробування ведуться на п’яти полігонах цього підприємства, є вже досвід роботи з 20%-ми газоводневими сумішами.

У середньостроковій перспективі, згідно з даними Energy Storage Europe, частка водню, який може бути змішаний із природним газом у газотранспортних мережах, сягне 15%. Водночас, за оцінками фахівців «Української водневої ради» та «Укрнафтогаз Автоматики», яка проєктувала частину ділянок ГТС, наша газотранспортна система вже зараз може транспортувати до 25% водню у складі суміші із природним газом. Річна потужність української ГТС наразі становить 146 млрд кубометрів. Іншими словами, Україна при відносно невеликих вкладеннях може забезпечити транспортування приблизно 35 млрд кубів водню європейським споживачам щорічно.

За прогнозами перші поставки водню до Європи ми зможемо запустити вже у 2024 році. Наразі «Українська воднева рада» разом з іншими учасниками робочої групи розробляє національну Водневу стратегію, яка допоможе нам реалізувати заплановане та стати ключовим експортером «зеленого» водню для Європи.

Related Articles

Последние материалы