25.9 C
Kyiv
П’ятниця, 1 Липня, 2022

Як Україна прагне скоротити викиди парникових газів на 65% до 2030 року – огляд

Якщо намагатися описати 2021 рік одним словом, то можна вжити банальне «неоднозначний»: він був кращий, ніж попередній, але гірше, ніж очікувалося. Втім, у контексті боротьби зі зміною клімату цей рік приніс чимало здобутків. Сотні компаній та десятки країн по всьому світу оголосили про плани досягти кліматичної нейтральності з орієнтиром у середньому на 2050 рік. Хтось раніше, хтось пізніше, але все ж таки відлік пішов.

Україна також не залишилася осторонь: відповідно до Оновленого національно визначеного внеску до Паризької кліматичної угоди (НВВ2), прийнятому в липні 2021 році, ми зобов’язалися скоротити викиди парникових газів на 65% до 2030 року (від рівня 1990 року) і досягти кліматичної нейтральності не пізніше 2060 року. НВВ2 став першим комплексним кліматичним документом у нашій країні – він являє собою не лише мету, а й, по суті, стратегію декарбонізації України до 2030 року.

Мінекології за допомогою міжнародних партнерів підготувало аналітичний звіт про те, як Україні необхідно скорочувати викиди по секторах, які заходи потрібно впроваджувати та скільки це вартуватиме. Green Deal у партнерстві з представництвом ЄС в Україні в рамках комунікаційної кампанії «Відкриваємо зелений потенціал разом» ознайомився зі звітом та підготував оглядовий матеріал на його основі. Якомога коротко та по суті.

Енергетика

(у 2018 році на сектор припало 99 млн тонн викидів СО2)

Найбільш вуглецевоємною сферою економіки традиційно виступає енергетичний сектор. Не лише в Україні, а й у всьому світі. Очевидно, що значно більша увага має бути приділена скороченню викидів саме в енергетиці. Згідно з НВВ2, до 2030 року викиди у сферах виробництва електроенергії та тепла мають знизитися приблизно на 26% від рівня 2019 року та на 75% від рівня 1990 року.

У звіті подано прогнозні сценарії енергобалансу країни на кінець десятиліття. Так, у секторі електроенергетики заплановані певні структурні зміни.

– Враховуючи зростання попиту на електроенергію на 30% протягом поточного десятиліття, валова електрогенерація повинна зрости до 2030 року до 190 ТВт∙год;

– Провідною опорою енергетики, як і раніше, зостанеться атомна генерація, на яку припадатиме 47% загального вироблення. Незважаючи на те, що її частка скоротиться на 8 в.п. протягом десяти років. Водночас у звіті наголошується, що результати моделювання не демонструють необхідність введення додаткових атомних потужностей до 2030 року, а добудова 3-го та 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС економічно недоцільна;

– На вітряні та сонячні потужності припадатиме близько 22% в електроміксі країни, а вугільна генерація має суттєво поступитися відновлюваним джерелам енергії (ВДЕ).

Аналізуючи викиди в секторі теплоенергетики, автори звіту насамперед зазначають, що попит на тепло в Україні до 2030 року зросте на 30% порівняно з 2018 роком через незначні темпи термомодернізації будівель та «постійне економічне зростання». Однак, завдяки модернізації тепловиробничих потужностей та збільшенню виробництва тепла на основі спалювання біомаси, у НВВ2 прогнозується загальне зменшення викидів парникових газів у секторі теплоенергетики.

“В даний час близько 90% палива на ТЕЦ та близько 80% на ТЕС – це викопне паливо (вугілля та газ). З метою декарбонізації Україна має збільшити використання біомаси, а також біоенергетичні можливості сільськогосподарського сектору та сектору відходів, – йдеться у звіті. – Для досягнення цілі щодо зменшення викидів у цьому секторі має збільшитись частка ВДЕ на ТЕЦ з 14 % до приблизно 18 % у 2030 році з абсолютним збільшенням тепла, виробленого з біопалива, на 30 % (до 6 ТВт∙год у 2030 році)”.

Постачання енергоресурсів

(у 2018 році на сектор припало 46 млн тонн викидів СО2)

Сфера постачання енергоресурсів виділяється окремо, щоб приділити особливу увагу викидам парникових газів (ПГ), які мають місце при видобутку, обробці, транспортуванні та зберіганні газу, вугілля чи нафти. Автори стверджують, що у 2019 році викиди ПГ від втрат енергоресурсів при їх постачанні склали цілих 20% від усіх викидів в Україні, більша частина (65%) яких припадає на викиди метану на етапі видобутку (20%) та транспортуванні (50%). Зрозуміло, йдеться не лише про згубний вплив на клімат, а й про втрати природного газу, віднедавна «дорогоцінного».

«З метою підвищення ефективності постачання природного газу та зменшення його витоків на всіх етапах інфраструктура транспортування та постачання природного газу буде модернізована. Україна планує зменшити втрати природного газу під час транспортування на 80 % порівняно з 2015 роком», – йдеться у звіті.

Досить амбітна мета, але чи вдасться впоратися із секторальними викликами?

«У минулому сектор природного газу страждав через відсутність інвестицій та низькі тарифи, що не покривали витрати. Як наслідок, 60 % газових мереж України зношені, тому втрати при транспортуванні та розподілі дуже високі порівняно з європейськими стандартами. Не зважаючи на те, що державний енергетичний регулятор запровадив більш сприятливий режим для розподільчих компаній, однак, відсутня правова визначеність, перерегульовані тарифи, відсутність доступу до міжнародних фінансів, а також обмежені стимули для інвестицій все ще стримують модернізацію сектору постачання енергоресурсів», – упевнені автори.

Промисловість

(у 2018 році на сектор припало 75 млн тонн викидів СО2)

Навколо промислового сектора протікали, мабуть, найбільш жваві дискусії, адже це одна з найважливіших галузей економіки. В результаті стейкхолдери дійшли висновку, що викиди промисловості не знизяться, а зростуть – на 16% до 2030 року від рівня 2019 року. Це, як зазначається, зумовлене щорічним прогнозним зростанням ВВП України на рівні 3,8% до 2030 року. Крім того, забігаючи наперед, промисловості потрібен колосальний обсяг інвестицій у рамках НВВ2 – EUR37 млрд протягом 2021-2030 рр. – для недопущення зростання викидів понад 16%.

Основними напрямками декарбонізації є електрифікація виробничих процесів поряд зі зниженням спалювання викопного палива на місці та підвищення енергоефективності у промисловості. Водночас у тексті акцент на підвищенні енергоефективності робиться тричі: потрібно покращувати ефективність використання енергії у виробничих процесах на 1,5% щороку, закликають автори.

Транспорт

(у 2018 році на сектор припало 35 млн тонн викидів СО2)

Сфера транспорту слідом за промисловістю має продемонструвати зростання викидів СО2, головним чином за рахунок зростання ВВП та збільшення кількості автомобілів на дорогах країни. За умови зростання української економіки на рівні понад 3% на рік кількість автомобілів збільшуватиметься приблизно на 3% щороку, прогнозують експерти. Таким чином, якщо 2020 року в Україні налічувалося близько 7 млн ​​автомобілів, то 2030 року їх стане близько 9,3 млн.

При цьому близько 90% українського автопарку в 2030 році займатимуть застарілі моделі. Водночас автори досить песимістично оцінюють частку електромобілів у автопарку легкових автомобілів під кінець десятиліття – на рівні 3% від загальної кількості. В результаті сукупні викиди автотранспорту зростуть на 21%. Проте не можна сказати, що ми не намагалися бути більш амбітними: автори Транспортної стратегії України взагалі сподіваються, що 50% українського автотранспорту до 2030 року працюватиме на ВДЕ.

Автори НВВ2 очікують, що викиди ПГ від усіх видів транспорту зростуть не більше ніж на 15% до 2030 року порівняно з 2018-м.

Сільське господарство

(у 2018 році на сектор припало 44,2 млн тон викидів СО2)

Наступний претендент на зростання викидів – сільське господарство. Не суттєво, але все ж зростуть викиди СО2 в цьому секторі до 44,5 млн тонн.

Водночас у НВВ2 зазначається, що діяльність у сільському господарстві має значний потенціал для скорочення викидів та поглинання СО2 внаслідок впровадження стійких сільськогосподарських практик, які дозволять утримувати діоксид вуглецю у ґрунтах. Ймовірно, йдеться про так зване вуглецеве землеробство.

Автори також вказують, що викиди від тваринництва (через відходи тварин) продовжуватимуть скорочуватися за рахунок поліпшення практик управління відходами та подальшого розвитку технологій виробництва біогазу з відходів тварин.

Будівлі

 (у 2018 році на сектор припало 28 млн тонн викидів СО2 – тільки від будівель, які не підключені до центральної системи опалення)

Питання скорочення енергоспоживання житловими та нежитловими будинками останнім часом стало дуже актуальним на тлі енергокризи та високих цін на газ.  Мало того, сам президент Володимир Зеленський у листопаді анонсував програму термомодернізації, що стартує наступного року та передбачає утеплення 5 тис. багатоквартирних будинків, а також підвищення енергоефективності бюджетних та комунальних установ. Зрозуміло, що Офіс президента стурбований питаннями енергобезпеки, а не проблемою викидів, проте в результаті термодернізації споживання газу скорочується приблизно на 30-40%, що допомагає суттєво скоротити парникові викиди.

Автори НВВ2 вказують, що, очевидно, рахувати «зекономлені» викиди в секторі будівель з центральним опаленням будуть енергетики, при цьому для автономних будівель, де викопне паливо використовується в побутових цілях, прогнозується скорочення викидів на 10% від рівня 2019 року та на 81%  порівняно з 1990 роком. Зокрема, за рахунок заходів з енергоефективності та заміщення викопних енергоносіїв відновлюваними джерелами енергії.

Землекористування та лісове господарство

(у 2018 році на сектор припало 3 млн тонн викидів СО2)

Викиди в цій сфері історично були негативними за рахунок низьких викидів від ріллі та поглинання СО2 лісовим фондом. Обсяги поглинання викидів ПГ лісовим фондом порівняно з 1990 роком зменшилися лише на 8%, тоді як викиди від ріллі зросли з 31,3 млн тонн до 50 млн тонн у 2019 році. Ціль НВВ2 полягає в тому, щоб скоротити сукупні викиди в секторі на 9,4% і досягти поглинання на рівні 9 млн тонн СО2.

Для реалізації цієї мети уряд запланував збільшити частку лісових площ із нинішніх 15,9% до 18%, а ті хто працюють “на землі” повинні застосовувати більш стійкі практики господарювання.

Відходи

(у 2018 році на сектор припало 12,2 млн тонн викидів СО2)

Основним джерелом викидів у секторі є сміттєзвалища, а парниковий газ, що виділяється, – метан – здатний нагрівати Землю в 80 разів швидше, ніж СО2. Примітно, що незважаючи на всі наші зусилля стосовно розвитку сфери переробки відходів до 2030 року рівень викидів буде ідентичним показникам 1990 року. Тут ми виходимо в нуль.

Скільки все це буде коштувати?

Тепер про найголовніше… Напевно, вже багато хто чув цифру, яку неодноразово озвучували в уряді: Україні необхідно EUR102 млрд реалізації НВВ2. А ось детальніші розрахунки:

Автори вказують, що фінансування НВВ2 має включати поєднання внутрішніх бюджетних асигнувань, приватного сектора (вітчизняного та іноземного), двосторонніх і багатосторонніх фінансових механізмів та допомоги у розвитку.

Чи впораємося?

Насамкінець варто повернутися до того, з чого починали. Показник скорочення викидів на 65% до 2030 року було отримано виходячи з розрахунку, що 1990 року викиди України з урахуванням землекористування та лісівництва склали 884 млн тонн. Водночас у 2019 році, згідно з проектом Національного кадастру антропогенних викидів за 1990-2019 роки, викиди CO2 склали 332 млн тонн – 37,6% від рівня 1990 року.

Таким чином, зважаючи на те, що останні 30 років викиди в Україні лише скорочувалися внаслідок зниження економічної активності, то навіть з урахуванням зростання ВВП протягом поточного десятиліття важко передбачити, що НВВ2 нездійсненний і що саме EUR102 млрд необхідно для його реалізації. З іншого боку, можна впевнено сказати, що успіх НВВ2 буде залежати від динаміки трансформацій в енергетичному секторі. Саме в енергетиці поставлені найбільш амбітні цілі, і саме цей сектор найбільш нестійкий на тлі внутрішніх та зовнішніх ризиків. В міру того як це все більше усвідомлюють на найвищому рівні, є ймовірність, що тут Україна активно розвиватиме свій «зелений» потенціал.

Related Articles

Последние материалы