Паризька кліматична угода — міжнародна ініціатива протидії глобальному потеплінню, однією з головних причин якого вважається зростання викидів парникових газів в атмосферу.
Документ було прийнято 12 грудня 2015 року на конференції з клімату в Парижі. Паризька угода про клімат набула чинності 4 листопада 2016 року після її ратифікації 55 сторонами Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, на частку яких припадає понад 55% обсягів глобальної емісії парникових газів. Наразі до неї приєдналися 195 країн, з яких процедуру ратифікації провели 186 держав, включаючи Україну.
Основне завдання Паризької угоди – утримання приросту глобальної середньої температури в межах 1,5-2 градусів Цельсія вище індустріальних рівнів.
Відповідно до договору його учасники зобов’язуються знижувати парникові викиди по відношенню до показника за 1990 рік шляхом Національно визначених внесків (НВВ).
НВВ визначається країною добровільно на 5 років, після чого відбувається його перегляд та прийняття нових зобов’язань. Вони декларуються владою перед міжнародним співтовариством від імені Секретаріату Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.
Відповідно до Другого національно-визначеного внеску (НОВ2), Україна націлена знизити викиди СО2 на 65% до 2030 року від рівня 1990 року. Початковий НВВ передбачав скорочення Україною викидів СО2 на 40% до 2030 року без урахування агросектору та лісового господарства.
Паризька угода є основою для надання підтримки країнам, які потребують фінансової та технологічної допомоги, а також сприяння нарощенню потенціалу.
В Паризькій угоді не прописано механізм суворого контролю за її дотриманням та примусових заходів щодо її виконання: документ лише надає право комісії міжнародних експертів перевіряти інформацію, яка надається країнами з приводу їх досягнень у скороченні викидів СО2.
Фінансування
Паризька угода підкреслює те, що розвинені країни мають відігравати провідну роль у мобілізації коштів для підтримки найбільш уразливих держав. При цьому інші країни також закликаються до надання відповідної фінансової допомоги. Кліматичне фінансування необхідно для пом’якшення наслідків зміни клімату, бо для значного зниження емісії необхідні масштабні інвестиції. Кліматичне фінансування також важливе в контексті адаптації, оскільки пристосування до клімату, що змінюється, вимагає значних фінансових ресурсів.